Учора сталася дивна річ. Ви, мабуть, це бачили:
Я не збираюся зосереджуватися на всіх причинах, чому не варто було це публікувати. Гадаю, лайна на вентилятор накидають і без моїх п’яти копійок. У дусі цього блогу мене більше цікавлять питання, пов’язані з мисленням і знанням. І одне з них очевидне.
Звідки ми знаємо, що справді знаємо те, що, як нам здається, ми знаємо?
Ого, оце приголомшливий приклад вдало сформульованого питання.
Визнаю, я тут використовую Ілона Маска як кричущий приклад людини, яка публічно говорить про речі, в яких нічогісінько не тямить. Але всі ми часом цим грішимо. Навіть якщо не публічно.
Але продовжимо використовувати його як приклад. Під його думкою про Крим має бути якесь підґрунтя: зрештою, він упевнено заявляє, що:
Крим формально є частиною Росії, як і був із 1783 року (до помилки Хрущова).
І тут криється пастка, в яку потрапить більшість людей. Вони намагатимуться перевірити це твердження, читатимуть статтю у Вікіпедії про Крим, намагатимуться з’ясувати, чи справді він формально був частиною Росії. Читатимуть і сперечатимуться про те, як було завойовано Кримське ханство і чи хотів Крим бути частиною Росії.
І зовсім не помітять слона в кімнаті. «Росії», про яку він говорить, не існує. І не існує вже понад століття.
Стривайте, що?
Ця думка давно не давала мені спокою, можливо, років 10 чи навіть 20, і я ніяк не міг її точно сформулювати. Поки не зміг.
Для мене як українця це було начебто очевидним[1] на інтуїтивному рівні. Але до сьогодні я не бачив у цьому того, чим воно було, — найгеніальнішого витвору російської пропаганди.
Уся справа в назві
Давним-давно була країна під назвою «Росія». Ну, можливо, така країна й була, тепер уже важко сказати після стількох переписувань історії. Але точно була країна під назвою Російська імперія, і ми можемо точно сказати, коли вона з’явилася.
Сам термін і всю ідеологію придумав український[2] вчений Феофан Прокопович, дуже освічений чоловік без жодного морального компаса. Після того як Петро I спробував знищити Києво-Могилянську академію, єдиний справжній університет у тогочасному регіоні, він призначив Феофана на якусь важливу посаду в Санкт-Петербурзі. Там той і придумав усю концепцію Російської імперії, дотримуючись доброї європейської традиції проголошувати себе Третім Римом[3].
Так чи інакше, у 1721 році він перейменував Московське царство на Російську імперію, і саме тоді ця країна офіційно виникла. А на Заході цю країну зазвичай називали Росією. Це важливо.
До Першої світової війни це була досить велика країна. Як і каже Ілон Маск, Крим формально входив до її складу. Як і інші гарні місця, наприклад Польща, Фінляндія та всі країни Балтії.
Аж доки вона не перестала існувати.
«Велика Жовтнева революція»
Треба розуміти, що я розповідаю все це якомога швидше, щоб ви не занудьгували. Ми вже майже дійшли.
У 1917 році, після низки революцій, спричинених жахливим рішенням взяти участь у Великій війні, нарешті, здавалося, визначився явний переможець революції — партія більшовиків, яка згодом стала комуністичною партією.
І вони не хотіли мати нічого спільного з колишнім імперським минулим. Вони перейменували країну на Союз Радянських Соціалістичних Республік, також відомий як Радянський Союз. І це була країна, в якій я народився.
Деяким пощастило відокремитися рано, коли ця державна потвора лише формувалася, — наприклад Фінляндії. Інші спробували, але не змогли, як-от Україна[4].
Але навіть ті, кому це не вдалося, не були частиною Росії. Вони були частиною Радянського Союзу. Багатонаціонального. Багатокультурного. Вони називали себе «радянським народом». Не «росіянами».
СРСР був страшною країною зі страшною ідеологією, і нам усім пощастило, що він не пережив холодної війни. Але до останніх років у тієї країни були принципи. Я не згоден із її ідеологією, але вона в неї була. Я не згоден із майбутнім, яке вона хотіла побудувати для людства, але вона дивилася в майбутнє.
Та країна воювала у Другій світовій і ще купі інших воєн. Та країна була однією з держав-засновниць Організації Об’єднаних Націй і постійним членом Ради Безпеки ООН.
Аж доки не перестала існувати в 1991 році.
Диявольська робота
Найхитріша витівка диявола — переконати людей, що його не існує. -- Шарль Бодлер
Сучасна Росія схожа на нього, але вона намагається переконати світ (і себе), що якимось дивом є тією самою країною, що й СРСР та Російська імперія. Уся ідея рашизму полягає в намаганні повернути минуле, а не побудувати світлішу версію майбутнього (навіть якщо вона й не всім іншим здавалася світлішою, як у випадку СРСР).
І це не перший випадок чогось подібного в диктатурі. Муссоліні звертався до італійців як до римлян і наполягав, що його Італія якимось дивом є тією самою країною, що й Римська імперія.
Тож казати, що Крим був частиною Росії і його слід залишити Росії, — це все одно що казати, ніби Греція була частиною Римської імперії і її слід залишити Італії.
І єдина причина, чому це не звучить абсурдно, полягає в тому, що за радянських часів ми й далі називали цю країну «Росією».
Повертаючись до початкового питання
То звідки ми знаємо, що справді знаємо те, що, як нам здається, ми знаємо? Боюся, це питання настільки велике, що в есе його не охопити. Але є кілька прийомів, які ми можемо використати:
Шукайте альтернативні погляди й альтернативні джерела
І під поглядом я маю на увазі не лише «думку», а й інші ракурси, з яких можна подивитися на предмет. Бо якщо тема бодай трохи суперечлива (а більшість цікавих тем саме такі) і ви скористалися лише одним джерелом, то ви за визначенням почули лише одну сторону історії.
Ставте під сумнів основи
Спробуйте поставити під сумнів найфундаментальніші складові питання. Як у випадку з твітом Маска: фундаментальним було не те, чи є Крим частиною Росії, а те, чи взагалі існує «Росія», про яку він говорить.
Сподіваюся, вам сподобалася ця подорож.